Автор: Шевченко Наталка

ISBN: н/д

Мова видання: українська

Рік випуску: 2006

Видавництво: Нора-друк

Серія: Популярні книжки

Сторінок: 380

Оправа: М'яка

Літературний дебют київської письменниці Наталки Шевченко (Очкур) відбувся 2003 року. Її перу належать роман-фентезі «Містичний вальс» та іронічний детектив «Учора і завжди». Психологічна драма з елементами детективу «Янголи, що підкрадаються» 2005 року потрапила в десятку кращих романів конкурсу «Коронація слова». Коли з'являєшся на світ небажаною і рідна мати дає тобі ім'я Неждана, не варто сподіватися, що життя заготувало для тебе шлях, уквітчаний трояндами. У п'ятнадцятирічному віці головна героїня роману опиняється на вулиці без житла, освіти, професії, з немовлям на руках. Але сліпий випадок не завжди буває безжальним. Зустріч із справжнім детективом змінює життя дівчини, втягує у вир заплутаного кримінального розслідування, від успішності якого залежать долі і життя багатьох людей. А головним призом в запеклій боротьбі зі злом стає справжнє кохання.

Книжка на сайті видавництва

Автор: Василь Шкляр

ISBN: 9789666632459

Мова видання: українська

Рік випуску: 2006

Видавництво: Кальварія

Серія:

Сторінок: 200

Оправа: М'яка

На відміну від інших книжок у цьому романі власні назви та імена не змінено. Інша річ, що деякі персонажі офіційно живуть під псевдо, і до певного часу не мають права на розтаємничення свого походження. Франція, Чечня, Росія: сучасна авантюрно)містична історія, написана на документальних фактах, добре відомих авторові.

Ви можете придбати електронну книгу

Ви можете придбати книжку в Інтернет-магазині Yakaboo.ua

Книжка на сайті видавництва

Автор: Алла Сєрова

ISBN: 9789666632916

Мова видання: українська

Рік випуску: 2010

Видавництво: Кальварія

Сторінок: 272

Оправа: М'яка

Молода жінка прокидається в лікарні, де вона пробула без пам’яті більше місяця. Лікарі повідомляють їй, що її ім’я Юлія Ясінська, що вона модельєр будинку моди, половина акцій якого — її власність, і що вона потрапила до лікарні після автокатастрофи. Юлі доводиться наново пізнавати своє життя. І це пізнання приносить їй низку сюрпризів. Виявляється, що на неї полюють спецслужби кількох країн, бо вона «забагато знає», оскільки виросла в сім’ї спецагентів, які змалку готували її до цієї професії. І її справжнє ім’я зовсім не Юлія Ясінська...

Тимур Литовченко. Помститися імператору (серія «Історія України в романах», Харків: Фоліо, 2011)

У фантастиці криптоісторія - жанр вельми розповсюджений, відверто задекларований та розтиражований. А от серед авторів історичних романів хіба що Дюма зізнавався, що історія - лише цвях, на який він прилаштовував вигадані події.

Проте навіть до офіційної нібито наукової історії довіри немає, адже насправді знання відносно минулого найчастіше є неповними й перекрученими. Тобто будь-який історичний роман можна записати до криптоісторії. Але іноді автори починають занадто ретельно копирсатися в поросі минулого, зіставляти, порівнювати - і являють світу якусь таку дивовижну версію нібито відомих подій, та так яскраво описану, що вже й не знаєш: вірити чи не вірити?

Отже, «Помстится імператору». Ця річ народилась із журналістського розслідування. Редактор відділу відомого часопису, шукаючи матеріал для рубрики «Історичний детектив», побудував дуже цікаву гіпотезу про одного з найвідоміших авантюристів всіх часів і народів. Але цей редактор, Тимур Литовченко, був ще й письменником, тому згодом на світ з´явився художній твір, захопливий і логічний. З підзаголовком «авантюрно-історичний роман». Воно ніби й зухвало з боку автора - знати більше, ніж історики, але... сміливим допомагає доля. А читачеві й поготів цікаво - хто ж секретно стояв за відомими подіями насправді, хто є істинним творцем історії. Що там? Оповите туманом XVIII століття? Великий Магістр таємного ордена? Граф-чарівник Сен-Жермен?

І зашелестіли сторінки!

Дія стрімко переноситься з Дармштадта до Прилук, з українських степів до замку Орлі, з Версаля до Батурина, з князівства Анхальт-Цербстського до Санкт-Петербурга.

Чому це так цікаво читати? Здавалося б, відповідь - на поверхні, адже трохи не в кожному розділі на нас чатують несподіванки: магістр всеєвропейського таємного ордену виявляється українським вигнанцем, щирий запорожець - зрадником, упосліджений єврей Мошка - могутнім адептом таємного знання кабали, принцесса - шльондрою.

Авторові вдалося оживити специфічний дух епохи. Приваблюють і неспішні діалоги, характерні для традиційного історичного роману, який включає навіть ретельно складену хронологічну таблицю дат з життя персонажів на тлі головних тогочасних подій. І розлогі ліричні відступи на кшталт:

«Ой, пане сотнику, пане сотнику! Зважували ви, зважували, рахували, рахували - і насамкінець прорахувалися!.. Бо минулого тижня вас тишком-нишком заарештували, а зараз без зайвого шуму везуть подалі від рідних Прилук. Ні, мабуть, уже привезли куди слід, і в напівтемному підвалі кат вже витягає з вас увесь підспідок.

Разом із жилами».

І кінематографічний опис Полтавської битви, коли ми нібито слідкуємо лише за діями героїв-ворогів, що шукають двобою, а стаємо свідками величної трагедії народів.

І про спалююче душі героїв кохання написано просто й достовірно.

Проте роман Литовченка - це не лише історія двобою людини й імперії, це роздум про вплив руйнівної пристрасті на саму людину, нею опановану, на непередбачений (і непередбачуваний у принципі) результат підступів та інтриг. Можна життя покласти, щоб помститися не лише відвертому ворогові, але й тим, хто за ним стояв. Але чи принесе це щастя хоч одній людині? Чи, знищуючи ворога, знищуєш насамперед себе? Так, династію усунено, але імперія зміцнюється. Чи вдасться нарешті героєві зрозуміти, що «найбільшим виявом земної величі, найтитанічнішим подвигом людського духу стає момент, коли людина розуміє, що мусить поступитися своїми мізерними інтересами Божій волі»? Наголошуючи на універсальному, на позачасовому, автор витончено натякає на сучасність. Без зайвого дидактизму, бо «Помститися імператору» загалом сприймається насамперед як розумний розважальний роман.

Звісно, читати цю книгу необов´язково, але тоді ми не дізнаємося, що встигла сказати бідолашна Гелена перед смертю, після якого питання учня Великий Магістр перестав називати його хробачком, а звернувся: «юний мій друже», хто нараяв імператриці підняти гвардію на Петра ІІІ і що можна побачити «поза часом і простором», як можна помститися самому імператорові та хто сказав гіркі слова:

«Помилка гетьмана Орлика в тому, що він вирішив бездумно воювати зброєю, тоді як імперію спочатку потрібно перемогти духовно».

Буквоїд

Роман «Дивна така любов» Анни Багряної, який побачив світ 2010 року у видавництві «Нора-Друк», перекладено та видано македонською мовою. Переклад зробила Віра Чорний-Мешкова. Видавництво у Македонії - «Матіца».

Як повідомила у своєму блозі на Facebook авторка, презентація перекладу її книжки у Скоп´є відбудеться 7 грудня.

Дія роману «Дивна така любов»  починається у передмісті Києва. В родині сільського вчителя на Різдво народжується дівчинка Надійка. Під час важких пологів мати стає німою. Дівчинка росте відлюдькуватою, дивною. За це односельчани кажуть на неї «відьма». Випадкове знайомство з київським художником Нестором розкриває дивовижний Надійчин талант: вона переносить на чисте полотно свій різдвяний сон, і це - її найперший, найдивовижніший малярський витвір.

Попри заборону батьків Надія тікає до Києва вчитися малювати, а потім вступає до Краківської художньої академії. Вона стає відомою європейською художницею, але кожен новий успіх лише віддаляє її від себе - справжньої, веде до згуби. Надія втрачає зв´язок з малою і великою Батьківщиною, ігнорує свою родину. Це призводить до втрати таланту і коханого. Але знайома музика вперто продовжує звучати у Надійчиному серці. А отже - є надія.

«Це полний прівєт Борису Акуніну з України!» - саме такою фразою актор та телеведучий Віктор Андрієнко гаряче вітав цьогорічних лауреатів конкурсу «Коронація слова» Владислава Івченка та Юрія Камаєва, говорячи про їх гумористичний детектив «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори». На початку листопада книжка вийде друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» та буде вперше презентована на книжковій виставці «Медвін».

«Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» гумористичний детектив, який ще під час написання став унікальним творінням. Чи не вперше в українській літературі він був повністю написаний у Мережі дуетом авторів - Владиславом Івченком (Суми) та Юрієм Камаєвим (Кременець). Письменникам вистачило єдиної зустрічі в реалі, у львівській кав’ярні, щоб зрозуміти, що завдяки технічному прогресу та інтернет - діалогу можна створювати романи тандемом на відстані майже в 900 кілометрів. Авторка передмови, лауреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк, стосовно написання книжки в Мережі зазначила: «Література, звичайно, не стає ні кращою, ні гіршою від подібних технічних засобів, бо пишемо ми не руками, а серцем і розумом».

Провокаційно-сатиричний роман розповідає про Київ початку ХХ століття та про 12 справ агента царської охранки Івана Підіпригори, звичайно це не бездоганний Фандорін, але й на його будні припадають бомби, скарби Полуботка, попіл спалених «Кобзарів», валізи грошей і наркотики. Цими сатиричними пригодами автори наважились кинути виклик не тільки стовпам державності Російської імперії, але й монополісту детективно-пригодницького жанру Борису Акуніну. «Бурлескний типаж головного персонажа Івана Підіпригори вималюваний так само рельєфно, як біцепси під шкірою атлета. Певна річ, Геракл із охранки, розповідаючи про свої дванадцять подвигів-справ, намагається навіть поразку перетворити на перемогу» - зазначає про головного героя Галина Пагутяк.

Тонкий та дотепний гумор авторів «Стовпа самодержавства» стає зрозумілим вже з опису дійових осіб: окрім агента Підіпригори, це і Михайло Опанасович — письменник-початківець, що носиться з ідеєю своїх майбутніх «Записок юного лікаря» про життя медиків в селі, і  Володимир Ілліч — косоокий, лисий, гаркавий революціонер, охочий до наспівування «Інтернаціоналу», і Надінька — вирлоока дружина Володимира Ілліча, сексуально стурбована конспіраторка, і Шевченко — апостол українствующих, ворог імперії, що шкодить їй з того світу. «Мова дуже цікава — класична наша, як "За двома зайцями". А у одній з історій з'являється навіть Михайло Булгаков» - резюмує стосовно книжки «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» Віктор Андрієнко.

Іван  Лопатченко +38 057 784 00 98

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Ірися Ликович. Татцельвурм [1]. Тірольська історія. – К.: Нора-друк, 2011. – 175 с.

Бувають книжки, про які після прочитання не можеш говорити. І не тому, що не сподобалися. Просто не можеш протистояти бажанню побути з прочитаним наодинці. Покрутити його в собі, роздивляючись, усвідомлюючи, чи дослухаючись до тих відголосків у тобі, які породило описане автором. Таке враження на мене справив роман Ірисі Ликович «Татцельвурм. Тірольська історія».

І не дивно було б, якби то був твір зрілого, увінчаного життєвим досвідом, всіма шанованого письменника, майстра гри на струнах читацької душі та ворушіння його мізків. Але враження, подібне до того, яке я мала колись від «Солодкої Дарусі» Марії Матіос, справив на мене твір молодої авторки, безжурна голлівудська посмішка якої прикрашає обкладинку.

Родом із Закарпаття, випускниця Ужгородського Національного університету, Ірися Ликович мешкає зараз у Відні, вивчає в університеті германістику, славістику, а також груповий психоаналіз. Як показує текст роману, і з відчуттям гармонії мови, і з розумінням духовної складової українців та мешканців тірольських Альп у автора все ОК. А що вже до глибин психоаналізу, яких сягає вона у своєму творі, препаруючи руками героїні її власну душу, то не кожен з сучасних «дорослих» авторів може до того рівнятися. Тож, більше не будемо про вік автора, поговорімо про роман та його героїню.

Не надто симпатична читачеві сільська дівчина Олена виринає зі спогадів Олени-жінки, вже битої життям, котра безжально копирсається в собі, «карпатській корові», шмагаючи себе і шукаючи пояснень своєї неприхованої нелюбові до чоловіка та навіть до рідної дитини, яких уже не повернути. Через шість років після смертоносної снігової лавини вона повертається в Тірольські Альпи, щоб дожити там свої вже пораховані наперед дні. Але, як виявилося, насправді героїня прагне віднайти любов у собі до того, кому вона вкрай потрібна, а може, ще й відчути його рух назустріч. А також – любов до себе. Як бонус. 

Вікторія Гранецька. Мантра-омана: Роман.— Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2011. — 240 с.

Книжку «Мантра-омана» цьогорічної переможниці конкурсу «Коронація слова» в номінації «Романи» я привезла з Львівського форуму видавців з автографом письменниці, Вікторії Гранецької, і прочитала одразу, а от написати рецензію взялася тільки зараз, рівно за місяць. Поясню чому: роман, практично позбавлений нальоту учнівства, і це попри те, що молода авторка відверто зізналася: це її перший завершений текст, викликав у мене почуття, які ніяк не вкладалися в слова. Але минув місяць, і слова самі собою знайшлися.

Отже, яка вона - книжка року за версією «Коронації слова»?

Буквоїд

----Увага! Багато спойлерів!----

Спойлер (від англ. spoil - псувати) — інформація про книгу, фільм, музичний альбом, тощо, яка розкриває сюжет ще до особистого ознайомлення з предметом уваги і тому може зіпсувати враження від твору.

Сильний дорослий чоловік на прізвисько Вуж готується до найголовнішого у своєму житті двобою. Раптовий телефонний дзвінок, що пролунав у віденському готельному номері, відкидає головного героя на 20 років назад, в юнацьку компанію, яка вирішувала свої підліткові проблеми на Пагорбі у маленькому українському селі. Чи можна виправити помилки юності і перемогти час? Чи життя готує новий нокаут? Разом з героєм Євгена Положія читач повернеться на Пагорб підліткових мрій, кохання і зрад, шукаючи відповіді на вічні запитання.

При оформленні обкладинки використано картину Ганни Гідори «Місце туманів».

Роман відзначено дипломом «Вибір видавців» літературного конкурсу «Коронація слова – 2010».

Про автора:

Євген Положій, відомий мандрівник, письменник та журналіст, головний редактор газети "Панорама" (м. Суми).

Автор збірок поезій та романів: збірка новел та поезій "Туркін" ( 1996), роман "Обрати янгола" (2002), роман "Мері та її аеропорт" (2003), збірка віршів та новел "Туркін та ½. Повість про справжнього самурая" (2004), збірка поезій "ДОпобачення", роман "Дядечко на ім'я Бог" (2008), роман "Вежі мовчання" (2009).

ISBN: 978-966-2961-58-4

Рік випуску: 2010

Видавництво: Нора-друк

Серія: Популярні книжки

Сторінок: 208

Оправа: М'яка

Герой дещо єретичного роману Марини Гримич – майже бездоганний молодий чоловік з високим IQ, здоровим ставленням до життя і легкою рукою, - опиняється на «тому світі», перебування на якому ламає всі існуючі в «цьому світі» стереотипи і міфи. Щоправда, часом виникає сумнів, чи той простір, куди потрапляє головний герой, не є насправді віртуальним?

Критики "охрестили" цей роман "божественною трагедією" Марини Гримич.

Художнє оформлення книги здійснила Ніна Денисова, використавши картину Миколи Малишка "Заперечення". Обоє художників входять в каталог кращих європейських художників.

Назва мовою оригіналу: second life (Друге життя)

ISBN: 978-966-8910-52-4

Мова видання: українська

Рік випуску: 2010

Видавництво: Дуліби

Серія: Deja vu

Сторінок: 162

Оправа: М'яка