Народився 10.06.1951 у с. Ганжалівка Лисянського р-ну Черкаської області. Закінчив Київський і Єреванський університети, філологічні ф-ти. 03.1998 - кандидат в народні депутати України від виборчого блоку "Національний фронт". На час виборів: прес-секретар УРП, член УРП. Був прес-секретарем УРП (з 09.1991), член Проводу УРП. Член Спілки письменників України (з 1978), Асоціації українських письменників (1999). Автор книг: "Перший сніг" (1977), "Живиця" (1982), "Праліс" (1986), "Ностальгія" (1989), "Тень совы" (1990), "Ключ" (1999) та ін. Лауреат багатьох літературних премій, зокрема "Золотий Бабай" (1999, за кращий гостросюжетний роман), "Золоте перо" (СЖУ, 1995). Володіє вірменською мовою. Член УРП (з 1991). Далі - під катом...

Мама Оксана привела мене на сей світ 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Сталося це о 9-й ранку під горіхом на нашому ж таки подвір'ї. Через п'ять років я пішов до початкової школи, але мене звідти вигнали за те, що відкрутив краник на бачкові, з якого пили воду, і довго спостерігав, як з нього тече. Отак і далі все текло, змінювалося, родина переїхала до славетного міста Звенигородки, де я закінчив десятирічку із срібною медаллю, а відтак вступив на філфак Київського університету. Звідти мене також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість "Стороною дощик іде"), але я вчасно накивав п'ятами до Єреванського університету і 1972 року здобув щонайвищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи "Тінь сови", "Ностальгія", збірки повістей та оповідань "Сніг", "Живиця".

1986 року перейшов на вільні хліба, і відтоді мною ніхто не керує і не командує: можу відкручувати крани і гратися бомбами, ловити рибу й писати романи скільки мені заманеться.

З літературних відзнак мені найлюбіший "Золотий Бабай", улюблена страва - шоколад "Корона" натщесерце, незмінний автомобіль - "Нива", жіночий ідеал - Сана з роману "Ключ". Хобі - полювання на коропа. За переконаннями - республіканець, характер нордичний із сентиментальним ухилом. Я - казково багата людина.

Літературне кредо

Ніколи про це не думав. Завжди дратувало твердження про "виховне значення" літератури. Твір - це як жінка. Він мусить бути красивим, загадковим і через "тісний контакт" приносити насолоду. Якщо ж виходити із первісного значення слова "кредо" ("вірую"), то я песиміст і мало в що вірю. Себто тільки в те, що можна помацати або полапати.

Фото © Віталій Запорожченко