Тимчишин Андрій Богданович народився 08.07.1964 року у місті Львові.

Після закінчення середньої школи у 1981р.  розпочав свою творчу і трудову діяльність монтувальником сцени у Львівському академічному драматичному театрі ім.. Марії Заньковецької.

1982р. – поступив на перший курс акторського факультету Київського державного інституту ім..І.К.Карпенка-Карого (КДІТМ) у Києві.

1983-85рр. – служба в армії забрала два найкращих роки юного життя і розлучила назавжди з рідним акторським курсом.

1985-86рр. – акторське навчання довелося закінчувати з іншим курсом. Останній, четвертий рік навчання, уже не сила було терпіти ті інститутські стіни, тому вдалося влаштуватися актором у Рівненський музично-драматичний театр. Пропрацював там рівно рік, до отримання акторського диплому.

1988р. – влаштувався актором у щойно створений Львівський молодіжний театр (згодом – театр ім..Леся Курбаса). Як виявилося з часом, цей театр не виправдав мої, та й не тільки мої, сподівання. Зміг протриматися там тільки два роки.

1990р.  – влаштувався актором у щойно створений Львівський духовний театр «Воскресіння». Там «ситуація» виявилася не кращою, ніж у молодіжному театрі. Мене вистачило всього на рік роботи. Ситуація стала зовсім безнадійною і я вирішив сам поступити на режисуру. Таке рішення на початку 90-х, погодьтеся, подібне до самогубства. Спочатку планував поступати на кінорежисуру, але забракло підготовки, та й не було до кого йти – кінофакультет нагадував суцільну руїну. На театральній режисурі справи були не кращими, але театр того часу був ніби на підйомі, та й я підготовлений був краще.

1991-96рр. – роки навчання на режисерському відділенні КДІТМ ім..І.К.Карпенка-Карого.

1992 р. – режисерське стажування у Кшиштофа Зануссі у Лясках (передмістя Варшави). Того ж року вдалося на канікули влаштуватися там на роботу. Мав щасливу можливість впродовж двох місяців майже щодня спілкуватися з паном Кшиштофом. Теж своєрідна практика кінорежисури.

1996-97рр. – перші спроби заснувати у Львові свою експериментальну акторську студію, зі своїм баченням свого сучасного експериментального театру. Така справа у цьому місті – майже безнадійна.

1997р. – робота арт-директором у Благодійному продюсерському фонді А.Жолдака «Україна – культура – Європа» у Києві. Дуже похмура сторінка моєї біографії, як і всі ті 90-ті роки. За тим було повернення до Львова, безробіття, проби себе в газетній журналістиці (газети «Пост-поступ», «Суботня пошта», інші), повторні спроби створити свою авторську акторсько-режисерську студію, і пошуки будь-якої можливості реалізувати себе в режисурі. Мабуть щасливий випадок привів мене на телебачення.

1998 – 2001рр., та 2004-05рр. – робота (з перервою) режисером редакції молодіжних програм Львівського телебачення (ЛТБ). Досі вважаю ЛТБ і проведені там роки найбільш плідною школою режисури, операторської майстерності, сценарної практики і не тільки. Думки про творчі експерименти на території сучасного кіномистецтва не покидали. Та ЛТБ, попри величезне приміщення, то є дуже вузький і тісний творчий простір. Так, ЛТБ було хорошою школою, не більше. Щось важливіше, більше, цікавіше доводиться шукати в інших місцях і містах.

2001-03рр. – жив у Франції.

2005-07рр. – жив у Лондоні.

2008р. – знову повернувся до Львова. Став засновником громадської організації «Кіновізія». Займаюся цією справою і далі. Купа проектів, море планів. Вважаю, що форма діяльності недержавних організацій у сфері культури і мистецтва (зокрема й кіно), є найефективнішим способом уникнути маразмів державної системи у цій сфері, від яких ніяк не вдається за «просто так» втекти. Але надія залишається.