Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет журналістики Львівського  Національного університету імені Івана Франка. Має понад тисячу публікацій у пресі. Працює журналістом («Україна молода», «Дзеркало тижня», «Український тиждень»).

Член Асоціації  українських письменників. Переможець «Коронації слова»  2007 року (ІІ місце) та лауреат 2008 року у номінації "Драма" за п’єси «Ромео і Жасмин» і «В Парижі красне літо…».

Автор поетичних  збірок «Фалічні знаки» («Дніпро», 2004),  «Тіло лучниці» («Піраміда», 2006), «Коньяк  з дощем»(«Факт», 2009); публіцистичних книжок «Моя р-р-революція» («Карпатська вежа», 2005), «Закарпатське століття: ХХ інтерв’ю», («Мистецька лінія», 2006) «Владика Мілан: «Свобода – це можливість обирати добро» («Карпатська вежа», 2009); «Точка перетину» («Грані-Т», 2009); дитячих повістей «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» («Видавництво Старого Лева», 2007), «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» («Видавництво Старого Лева», 2008) - стала лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» як краще видання для школярів середнього та старшого віку, «Галуна-Лалуна або Іван Сила на острові Щастя» (2010).

П’єса «Ромео і  Жасмин» друкувалася в журналах «Київська Русь» та «Сучасність», а також у збірнику п’єс-переможців «Коронації слова» за 2006-2007 роки. Пєса «В Парижі красне літо…» друкувалася у журналі «Київська Русь». Пєса «Любязнійший приятель» побачила світ у журналі «Дніпро».

У березні 2010 року п'єса "Ромео і Жасмин" поставлена в Київському народному студентському театрі "Вавилон", з якою колектив здобув призові місця у травні 2010 року «Ромео і Жасмин» поставлена у Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театрі імені Т.Шевченка.

Також твори друкувалися в часописах «Сучасність», «Київська Русь», «Ї», «Дніпро», антології «Біла книга кохання», альманах «Джинсове покоління», «Корзо». Окремі твори перекладені білоруською, словацькою, польською мовами.

Засновник і  співголова журналістського клубу «НеТаємна вечеря». Автор багатьох творчих проектів.

Захоплення –  література, історія, культура.

Читати далі

Олександр Гаврош про свою творчість: "Важко сказати, що стало першопоштовхом до початку  літературної творчості. Якось воно само почалося. Абсолютно несподівано  для мене. Раптом написалося і все.

Першою  вийшла доволі ризикована збірка еротичної  поезії «Фалічні знаки», передмову до якої написав Ігор Римарук. Очевидно, внутрішня сексуальна революція наклалася на сексуальну революцію зовнішню, яка ще й нині триває в Україні і успішно добігає свого кінця. У літературі я хотів сказати те, чого не міг розповісти у журналістиці: про свої особисті відчуття і переживання.

Мені  завжди подобалися автори, які могли малим  сказати про велике: Василь Стефаник, Григір Тютюнник, Антон Чехов, О’Генрі… Це великі вчителі. Мабуть, тому й сам сповідую мінімалізм у своїй творчій лабораторії. Лаконізм у наші спресовані часи – не тільки брат таланту, але й додатковий шанс, що тебе встигнуть прочитати.

Джерелом  натхнення для  мене є побачене, почуте, пережите. Те, що  особисто мене зачепило. Належу до літераторів, які відштовхуються від  життя. Воно – найкращий  автор".