Наталя Манько народилася на самісінькому кордоні  між Україною та Молдавією – у  місті Могилів-Подільський на Вінничині. Дитинство до 9 років провела у селі з соковитою назвою Грушка, а далі раз по раз змінювала місце проживання: селище Дальнє Архангельської області, Нові Санжари Полтавської області, м. Харків. З 2002 року разом із чоловіком Богданом проживаю у молодому і дуже красивому місті Комсомольськ-на-Дніпрі.

Закінчила філфак Харківського національного університету ім. Каразіна. Працюю журналістом у міській газеті. Наразі перебуваю у декретній відпустці: доглядаю 4-річного сина Ярослава і 10-місячну донечку Діану.

Літературною  творчістю займалася з дитинства  – з малечку складала вірші. У 16 років вийшла друком перша і  єдина збірка поезій «Музика дощу», після чого мене узяли наймолодшим членом Полтавської спілки літераторів. Із своїми віршами перемагала районні, регіональні та обласні поетичні конкурси, брала участь у з’їзді молодих літераторів Слобожанщини у м. Харкові, стала переможцем обласного етапу конкурсу-захисту наукових робіт Малої академії України у секції «Літературна творчість». У 1996 році стала лауреатом літературної премії ім. Богдана Ігоря Антонича (м. Львів).

З тих пір  «перегоріла» - на довгі роки змовкла, а рідкі вірші одразу відправляла «у стіл». Творчий потенціал направляла в робоче русло – досягала визнання вже як журналіст, стала членом Спілки журналістів України.

А у 2007 році, коли вийшла у декретну відпустку із сином, відчула творчу спрагу – почали роїтися ідеї до більш  масштабних праць. Поєднуючи материнство і творчість, почала писати свій перший великий прозовий твір – роман «Конфлікт крові». Писала частіше ночами, оскільки вдень віддавала усю себе сім’ї. Проте дописати не встигла – відчула себе вдруге вагітною. І тільки після народження донечки, коли їй сповнився 1 місяць,  поспіхом узялася закінчувати роботу над своїм прозовим первістком. Як з’ясувалось, поспішала не даремно: якраз встигла надіслати його на 11 конкурс «Коронація слова», на якому стала дипломантом.