Гранецька Вікторія Леонідівна народилася 24 березня 1981 року у мальовничому селі Юрівка Козятинського району, що на Вінниччині. Батько – Леонід Тадеушович – поляк. Мати – Любов Данилівна – українка. Вірю в генетичну пам’ять поколінь.

Зростала в селі. Це позбавило мене від таких «знущань» як музична школа, секція з плавання та гуртки іноземних мов. Більше часу мала на те, щоб читати книжки. Тож в 10-річному віці моїми улюбленими письменниками вже були Оноре де Бальзак, Вільям Шекспір, Теодор Драйзер, а також багато інших, чиї твори мали щастя опинитися в Юрівській сільській бібліотеці. Перша нагода спробувати себе в ролі письменника випала в школі, на уроці української літератури, коли нам загадали розшукати легенду про заснування рідного села. Всі почуті легенди здалися мені занадто… простими, тому, недовго думаючи, я вигадала свою. Вчителі нічого не мали проти. Надихнувшись такимуспіхом, почала складати казки, оповідання, вірші (кілька з них навіть надрукували в районній газеті). Однак це не врятувало мене від необхідності вчитися далі.

Спеціальність практичного психолога здобула у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. Небажання працювати за спеціальністю – там же, оскільки під час написання дипломної роботи дійшла висновку, що природою в кожній людині закладена потужна здатність емоційно самовідновлюватись, без допомоги професійних психологів. За останні роки змінила безліч професій та місць проживання – працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавала косметику, доглядала за маленькими дітьми,була консультантом у музичному магазині, коректором в газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів.

У 2010 році нарешті взялася за розум і влаштувалася на роботу помічником президента поважної вінницької фірми. В перерві між «глянцевим журналом» та «помічником президента» сховалася від усіх і написала роман «Мантра-омана», який відправила на«Коронацію слова-2011». Не шкодую.

Наразі веду подвійне життя – вдень працюю з програмою 1С в офісному кріслі, а вночі – чаклую в текстовому редакторі над рукописом нової книжки. І часто згадую іспанського письменника Карлоса Руїса Сафона, який у своєму романі «Тінь вітру» розповідаєпро таємну бібліотеку, де зберігаються всі ненаписані книжки всіх на світі письменників. Я вірю, що мій роман «Мантра-омана» був там. Більше того, я переконана, що там ще багато моїх майбутніх романів.