Народилася у 1973 році у Львові. За освітою — філолог, закінчила Львівський та Фрайбурзький університети, за фахом — журналіст і перекладач з польської, німецької та російської.

У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — «Товариство усамітнених графоманок»).

Друкується у львівській та київській пресі («Львівська газета», «Суботня Пошта», «Дзеркало тижня»), журналах «Профиль-Украина» й «Український тиждень».

Повість Наталки Снядянко «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською — «Коллекция страстей» (М.: «Идея-Пресс», 2005).

Крім того, російською вийшов роман «Синдром стерильності» під назвою «Агатангел, или Синдром стерильности» (М.: «Флюид», 2008)

Наталка Сняданко — перекладач з німецької (Франц Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Ґюнтер Ґрасс, Юдит Германн, Стефан Цвайґ), польської (Чеслав Мілош, Збігнев Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва) та російської (Андрій Курков).

Книги

«Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» (Львів: Піраміда, 2001; Харків: Фоліо, 2004; 2006)

«Сезонний розпродаж блондинок» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005)

«Синдром стерильності» (Київ: Нора-Друк, 2006)

«Чебрець у молоці» (Харків: Фоліо, 2007)

«Країна поламаних іграшок та інші подорожі» (К: Грані-Т, 2008)

«Комашина тарзанка» (Харків: Фоліо, 2009)

«Гербарій коханців» (Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011)

Книги у перекладі іноземними мовами

«Kolekcja namiętności» (Wolowiec: Czarne, 2004)

«Коллекция страстей, или Приключения молодой украинки» (Москва: Идея-Пресс, 2005)

«Sammlung der Leidenschaften» (München: dtv, 2007)

«Агатангел, или синдром стерильности» (Москва: Флюид, 2008)

«Ahatanhel» (Wolowiec: Czarne, 2008)

«Чабрец в молоке» (Москва: "Новый мир", 2011, №№8-9")

«Sbírka vášní» (Zlín: Kniha Zlín, 2011)

Переклади

Андрій Курков "Тонка математика пристрасті" (Київ: Роман-газета, 2005)

Франц Кафка "Замок" (Харків: Фоліо, 2006)

Фрідріх Дюрренматт "Суддя і його кат" (Харків: Фоліо, 2006)

Юдіт Германн "Нічого, крім привидів" (Харків: Фоліо, 2007)

Ґюнтер Ґрасс "Кіт і миша" (Харків: Фоліо, 2008)

Ярослав Івашкевич "Serenite" (підготовано до друку)

Ян Бжехва "Блоха шахрайка" (підготовано до друку)

Чеслав Мілош "Абетка" (Харків: Треант, 2010)

Герта Мюллер "Гойдалка дихання" (Харків: Фоліо, 2011)

Олександр Астремський

Вища освіта за спеціальністю «Російська мова та зарубіжна література».

З 2003 року - бізнес-тренер з продажу та тайм-менеджменту.

З 2007 по теперішній час - бізнес-консультант. Сфера консалтингу - маркетинг, PR, продажу.

З 2008 року - глибоке вивчення сценарних технологій, і зведення власних розробок в єдину систему, яка отримала широку популярність через серію статей «Професійний сценарист» (більше 50 000 переглядів в мережі інтернет).

У 2010 році – отримує разом з дружиною Наталією Астремською диплом в «Коронації слова» за сценарій авантюрно-романтичної комедії «Як заволодіти чарівною блондинкою».

2011 рік - зараз готуємо до друку однойменний роман за сценарієм, і готуємося до виробництва фільму.

Наталія Астремська

30-ти кратна призерка бальних танців.

З 19 років - бізнес-тренер з продажу. Як лектору дуже знадобилася здатність утримувати на собі увагу аудиторії, отримана за 10 років занять бальними танцями. Публіка відзначає харизму Наталії під час публічних виступів.

У 2010 році – отримує разом з чоловіком Олександром Астремським диплом в «Коронації слова» за сценарій авантюрно-романтичної комедії «Як заволодіти чарівною блондинкою».

Співавтор популярної статті для сценаристів «Як написати сценарій чудової комедії».

Генеральний продюсер комедійного серіалу «Веселий бізнес».

Наші цілі - повернути на екрани СНД позитивні світлі комедії в стилі Гайдая.

Народився 1970р. в м. Кременці Тернопільської області, де мешкаю й досі. Працюю в галузі ІТ. Дебютував у 2009 книгою оповідань «Мед з дікалоном».

Народився 1976 року в Києві, за тиждень переїхав до Сум, де проживає і донині.

За освітою  економіст, за фахом журналіст. Працює заступником головного редактору міської газети «Данкор».

Пише з 1998 року, від 2004-го – переважно українською.

Дипломант конкурсу «Коронація слова-2009» за роман «Яскраве життя та надзвичайні пригоди Зоряної Мальви», володар третьої премії «Коронації слова-2011» за роман «Стовп самодержавства, або П’ятнадцять справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим).

Я народилась 12 квітня 1969 року у Києві. Середня серед трьох доньок у родині. Батько – росіянин, мати - українка. Для мене з дитинства було нормальним, що людина  розмовляє кількома мовами. Тато взагалі поліглот, мати  вільно володіла німецькою, якщо батьки бажали поспілкуватись потай від дітей, переходили на мову Гете. З дитинства я відчувала якусь дивну атмосферу секретності та недомовок в домі. Батько зникав на кілька років,  потім повернувся. Вже дорослою я дізналася: мій батько Юрій Лінов  працював у політичній розвідці. Як радянський шпигун,  був викритий, засуджений та ув’язнений у Ізраїлі,  доки влада не здійснила його обмін на проваленого ізраїльського агента. Цікаво, що деякий час у розвідці працювала і моя мати Тамара Лінова (була кимсь на кшталт «радистки Кет»). Саме народження другої дитини (моє) поставило крапку в її кар’єрі. У реальному житті причетність батьків до «шпигунських ігор» ніякою романтикою, яку показують у кіно, не відгукнулась.  Мати у 30 років вже мала сивину, страждала неврозами, не дуже переймалась господарством, достроково вийшла на пенсію по інвалідності. Тато, на різні манери намагаючись врятувати світ, був нечастим гостем вдома, ніколи точно не знав, в якому класі навчаються доньки. Від батька я успадкувала авантюрну нотку в характері та оптимізм, від матері -  відсутність побутової  кмітливості.

Мене виховували книжки. Занурення у книжковий світ, мрії та фантазії були моїм способом примирення з реальністю, яка не дуже тішила. Змалку я писала вірші.

Після школи я навчалась у київському педагогічному інституті іноземних мов (сучасна назва - лінгвістичний університет), на факультеті іспанської мови. За фахом (вчитель та перекладач) майже не працювала.  Перша робота - у бібліотеці. Потім – секретар-референт на приватній фірмі.  Десь у 1998 році,  у декретній відпустці, я почала писати художні оповідання. У січні 2000 року відбувся літературний дебют – журнал «Наталі» опублікував моє перше оповідання «Пособие для начинающих шантажисток». Через півроку побачило світ друге оповідання  під назвою «Фиолетовые фокстерьеры»у «Космополітен». З того часу  і понині я співпрацюю з  кількома жіночими виданнями: «Космополитен», «Наталі», «Домашній очаг». У 2008 році у київському видавництві «Томіріс» вийшла моя збірка оповідань «Встретимся в отеле «Капсис» (російською мовою). Писати українською мовою мене надихнув саме конкурс «Коронація слова». Мені здавалось, що я не володію українською на достатньому рівні, але спробувати було варто. Перша спроба успіху не мала: у 2010 році я подала на конкурс «дорослі» вірші і ніякої відзнаки не отримала. Наступного року додала  до збірки три дитячих вірша. «Равлик», який посів перше місце в номінації «Пісенна лірика для дітей 7-12 років», створювався дуже легко. Мабуть, осяяло натхнення. Так буває не завжди. Деякі вірші «капризують» і «вередують», приходять повільно, з різними варіаціями, несподівано – вночі, у транспорті, там, де нема чим записати...

Мій сімейний стан: розлучена, маю 15-річну доньку.