У харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» побачив світ новий роман української письменниці, перекладача, журналіста та педагога Міли Іванцової “Ключі від ліфта”. Сюжет твору заворожує з перших сторінок містичним віддзеркаленням життєвих доль. Детальніше про роман, його передісторію та плани на майбутнє кореспонденту “ВЗ” розповіла Міла Іванцова.

-Кілька років тому у мене в голові виник­ла картинка - неподалік станції метро на парапеті сидить дівчинка-підліток з картонкою в руках, на якій написано: “Передбачаю майбутнє”, - казала “ВЗ” Міла Іванцова. - Трохи здивувалась і подумала, що це може бути початком оповідання. Записала цю сцену кількома реченнями. Тоді зай­малася іншими літературними справами, тому провидиця пішла в архів. Але час від часу мимохіть думала про неї - що і кому вона могла б напророкувати.

Минуло не менш як два роки, як раптом згадала про провидицю. Відкрила той файл і просто уявила, що з метро вийшов чоловік і не втримався, щоб не спитати у неї прогноз на певний термін свого життя. Почала писати далі. Народився перший розділ. Відклала всі справи і взялася продумувати сюжет, героїв і хитросплетіння їхніх доль. Це роман про двох хороших чоловіків та двох “поганих” жінок. А також про шанс щось змінити в житті, який кожен з нас отримує не раз, але не кожен наважується ним скористатись. “Ключі від ліфта” - перший з моїх романів, де немає комп’ютера та Інтернету і... зовсім немає Франції, яка у мене виринала в усьому написаному раніше.

Маю невеличке прохання до читачів - не ковтайте роман за один вечір. Вживайте без поспіху, хай смакує.

- Ваші романи популярні у читачів. Маєте рецепт успіху? 

- Так. Вірогідність успіху, як на мене, підвищується, якщо дотримуєшся (окрім інших загально­літературних) трьох принципів:

1. Любити і поважати свого читача і не читати йому моралі.

2. Любити своїх героїв.

3. Бути чесним перед самим собою, перш за все.

- Ви - різнопланова особистість. Займаєтесь літературою, дизайном, колекціонуванням... В якій сфері почуваєтесь найбільш комфортно, де вдається сповна реалізуватись?

- Я - шульга, а вони навряд чи бувають одноплановими. Мені все цікаво. Інколи доводиться себе стримувати, щоб не пірнути в опанування ще і ще чогось нового, бо ж усього не охопиш. Наприклад, давно мрію навчитися мистецтва батику, малювати по шовку, але ще тримаюся. Літературну творчість вважаю тим, у чому маю досягти професійної майстерності, і над цим працюю. Решта моїх захоплень, мабуть, залишаться на рівні хобі, хоча зав­жди будуть зі мною.

- Над чим зараз працюєте?

- Відхекуюсь після написання нового роману. На черзі - його переклад російською. А також - переклад роману сучасного французького автора Давіда Фонкіноса українською (на замовлення видавництва «Нора-Друк»).

- Читала, що йдуть перемовини про видання вашої книги «Японська кухня очима європейців». На якому вони етапі?

- Хотіла б побачити цю книжку виданою. Вона буде цікавою для читача. Адже це не збірка рецептів. Мова - про культуру, історію, традиції кулінарії Японії, але через призму сприйняття європейців та наших співвітчизників. Але поки що видавництва виявляють лише теоретичний інтерес і, посилаючись на кризу, не готові до співпраці. Мабуть, простіше було б видати книжку «Як з макаронів зробити суші. Збірка рецептів»...

Довідка «ВЗ»

Міла Іванцова народилась 27 листопада 1960 р. Закінчила Київський педагогічний інститут (нині – Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова), отримавши фах викладача французької та російської мов. Викладала французьку в Ліцеї туризму, Інституті туризму Федерації профспілок України. Створила власні курси іноземних мов. Пізніше займалась нерухомістю, дизайном інтер’єрів, петриківським розписом, фотографією, а зрештою - пішла в літературу. Автор оповідань, повістей, статей та віршів, опублікованих у літературних журналах України, Росії, Естонії, Німеччини, Ізраїлю та Нової Зеландії. Має дві збірки оповідань. Серед найвідоміших романів – «Родовий відмінок» (спеціальна відзнака на конкурсі “Коронація слова-2009”) та «Вітражі» (спеціальна відзнака “Коронації слова-2010”).

Фото Галини Іванцової