Максим Кідрук. Любов і піраньї. – К. : Нора-Друк, 2011. – 320 с.
Хтось життя розплановує помісячно і розмірено живе «за розкладом», а хтось діє спонтанно, ба навіть «навмисне встромляє свою голову в коловорот небезпечних пригод», отримуючи від цього колосальне задоволення. Йдеться про письменника-мандрівника Максима Кідрука, що про його «гостросюжетні» навколосвітні подорожі знають чи не усі шанувальники сучасної української літератури. У 2008 році Максим об’їхав усю Мексику, про що написав роман «Мексиканські хроніки», у 2009-му подорожував Південною Америкою, що повідав у двох книгах «Подорож на Пуп Землі». А серйозна сварка з дівчиною «відправила» його у мандри Бразилією. Так з’явилася на світ автобіографічна пригодницька історія «Любов і піраньї».
«Часто мене запитують: чому я це роблю? – у романі «Любов і піраньї» Максим пояснює те, що неабияк цікавить читачів. – Ті, хто жодного разу в житті не відчував кислувато-солоного присмаку небезпеки на язиці, чий мозок не скипав від необхідності приймати миттєві рішення, кого несподівана загроза не примушувала діяти далеко за межами своїх можливостей, ніколи не почують і не зрозуміють мене… Інші – що мають вогник глибоко в серцях – ніколи не задають таких питань».
29 лютого у 131 країні світу за ініціативи Всесвітнього Поетичного Руху відбудуться Всесвітні поетичні читання. Україна також приєдналася до планетарної ініціативи, відтак, вечори поезії відбудуться у трьох українських містах – Києві, Львові і Тернополі!
Одним із засновників Всесвітнього Поетичного Руху (World Poetry Movement) є Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. ВПР було засновано на 21-ому Міжнародному фестивалі поезії в Медельїні (Колумбія) у 2011 році. Засновники – директори поетичних фестивалів з 37 країн, які провели 5-денну нараду про стан поезії і поетичних фестивалів по всьому світу. Учасники прийняли рішення про створення Всесвітнього Поетичного руху, головна мета якого полягає у розширенні співробітництва між поетичними фестивалями та поетами.
У Києві Всесвітні поетичні читання відбудуться 29 лютого у Букарні «БАБУЇН» (вул. Симона Петлюри, 10), початок о 18:00. Розповідь Ірини ВІКИРЧАК «Чому Колумбія: небезпека, поезія, барони та ін.», слайд-шоу.
Читатимуть поети: Богдан-Олег ГОРОБЧУК, Дмитро ЛАЗУТКІН, Павло КОРОБЧУК, Юлія СКОРОДА, Ірина ЦІЛИК, Ірина ШУВАЛОВА. Після поезії глядачі зможуть насолодитися музикою народів світу у виконанні гурту «Київські торти».
Також 29 лютого у Львові вечір відбудеться у Книгарні «Є» (просп. Свободи, 7), початок о 18:00. Читатимуть: Оксана ВАСЬКІВ, Маріанна КІЯНОВСЬКА, Світлана КОРЧАГІНА, Галина КРУК, Мар’яна МАКСИМ’ЯК, Юлія МУСАКОВСЬКА, Катерина ОНІЩУК, Альбіна ПОЗДНЯКОВА, Роман РУДЮК, Григорій СЕМЕНЧУК, Остап СЛИВИНСЬКИЙ.
У Тернополі читання розпочнуться 29 лютого о 18:30 у Книгарні «Є» (вул. Валова, 7-9). Виступатимуть поети: Юлія БАБАК, Богдан БОДЕНЧУК, Юрій ЗАВАДСЬКИЙ, Василь КОЛІСНИК, Юрій МАТЕВОЩУК, Мар’яна СУДОВА, Микола ШПАКОВСЬКИЙ.
Наталя Тисовська відома українському читачу як авторка непересічних містичних романів, лауреатка “Коронації Слова” та перекладачка бестселерів Стефені Маєр. На Вінницькому “Кіплінґ фесті” вона виступила іще в одній іпостасі – як перекладачка поезій Р. Кіплінґа. Про новий поворот у творчій праці з Наталею розмовляла Ганна Семенова.
- Наталю, серед вашого перекладацького доробку є і дорослі, і дитячі твори. Самі ви пишете “дорослу” прозу. У якому творчому полі почуваєтеся комфортніше?
Мої твори не такі вже дорослі-дорослі, вони радше для молодої аудиторії, тому тут великої суперечності немає. Та й дитяча література виокремилася з літератури як такої не раніш як у XVII столітті, і переважно вся класика, яку ми читаємо змалечку, писалася свого часу для дорослих. Тому я великої відмінності між дитячою та дорослою літературою не бачу: аби книжка була гарна.
- У книзі Р. Кіплінґа “Мауглі”, що вийшла у в-ві “Країна Мрій”, ви виступили перекладачем віршів. Як так сталося?
Це великою мірою випадковість: на той момент не знайшлося іншого перекладача.
- Наскільки відрізняється робота з поетичними текстами від роботи з прозовими і чи можна очікувати на продовження вашої роботи над поетичними перекладами?
Це два абсолютно різні види перекладу. Звісно, поетичний переклад забирає більше часу й зусиль, та й для того, щоб ним займатися, потрібно і хист мати, і знати бодай базові закони версифікації. Але і в поетичному, і в прозовому перекладі, на мою думку, вирішальну роль відіграє оригінал: я це називаю «текст веде». До речі, до поетичного перекладу я звертаюся досить часто, якщо потрібно перекласти віршовані вставки в прозових книжках, які виходять у нашому видавництві.
- Я знаю, що кілька ваших перекладів віршів Кіплінґа уже встигли стати піснями. Розкажіть по це детальніше.
Коли готувався перший «Кіплінґ-фест», Володимир Чернишенко, його натхненник і організатор, запросив мене до участі й запропонував використати щось із моїх перекладів у програмі. Як виявилося, співачка Атанайя вже виконувала «Пісеньку маленького мисливця» англійською мовою й хотіла спробувати заспівати її українською. Ще один вірш — «Ловецький клич Сіонійської зграї» — вона виконувала в перекладі Леоніда Солонька, а тоді виникла ідея спробувати виконати ще і в моєму.
- Як ви оцінюєте досвід співпраці з виконавцем?
З музикантом працювати завжди дуже цікаво. «Пісеньку маленького мисливця» довелося переробляти принаймні двічі, бо не все лягало на музику так, як хотіла Атанайя, але завдяки такій тісній співпраці переклад не тільки максимально наблизився до оригіналу за звучанням, а й сам по собі «заграв», бо під час роботи виникали нові цікаві ідеї.
- Чи є у ваших творчих планах продовження роботи над перекладами творів Кіплінґа?
Поки що ні. У мене з Кіплінґом дуже складні стосунки, адже я «індіаністка» (пишу в лапках, тому що до течії як такої я не належу, але одне з моїх захоплень — культура народу анішинабе), а Кіплінґ, як продукт свого часу, був расистом, який проповідував так званий культурний імперіалізм. І хай як деякі дослідники намагаються довести, що насправді твори Кіплінґа сатиричні, що його расистські висловлювання не можна сприймати за чисту монету, сам письменник ніколи не заперечував прямого тлумачення своїх творів і не відхрещувався від своїх імперіалістичних поглядів.
Розмовляла Ганна Семеновa
Наталя Тисовська під час Першого "Кіплінґ фесту" у Вінниці. Фото Максима Кушки, джерело: Афіша міста Вінниця
21 лютого о 18.00 у львівській книгарні «Є» (пр. Свободи, 7) Михайло Бриних презентує книжку «Хліб із хрящами» (видавництво «Ярославів Вал»).
«Хліб із хрящами» - це роман про голод і непрощенність, про ген канібалізму й морок свідомості. Земля, задобрена людською плоттю, рано чи пізно розродиться. «Радіо Живих Мерців» веде прямий репортаж про кінець світу з села Міцне на Київщині. Апокаліпсис не буде лагідний до тебе, й триватиме він довше, ніж пульсація інстинкту виживання. Колишній священик стоїть на порозі свого дому, й молитва його проста: сокира чи таки автомат?
Дитяча письменниця та лауреат "Коронації слова" Леся Воронина каже, що про нагороду своєї книжки "Сни Ганса Християна" президентською премією "Книжка року" її повідомив письменник Володимир Рутківський, пише "Газета по-українськи".
"Він подзвонив до мене і сказав, що побачив в інтернеті про це інформацію, - розповідає Воронина. - Про новину повідомила Каті Штанко. І ми вирішили, що прийняти цю премію не можемо, бо не поділяємо політику влади, зокрема й у гуманітарній сфері. Також не збираємося миритися з тією вакханалією, яку вони затіяли зі ЗМІ, музеями, вишами та школами. Рішення прийняла без вагань. Видавництво від перемоги не відмовилося. Але мою думку поважає, тому це ніяк не вплине на наші стосунки. "Грані-Т" подали мою книжку на конкурс три роки тому. Я про це нічого не знала. Очевидно, конкурс з того часу заморозили. Абсурд ситуації у тому, що премію "Книжка року" присуджували виданням, які з'явилися за три роки. Моя книжка вийшла 2009-го".
Премію присудили ще двом виданням. У номінації "За вагомий внесок у розвиток українознавства" перемогло видання "Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ — початку ХХ століття" упорядника Олеся Пошивайла. У виховній літературі для підлітків кращою стала спільна книжка українських, білоруських та литовських істориків "Грюнвальдська битва — битва народів".
Марія Матіос підписала угоду на видання роману "Солодка Даруся" німецькою мовою з австрійським видавцем Маркусем Хатцем під час презентації нової книжки Андрія Куркова "Львівська гастроль Джимі Хендрікса", 16 лютого 2012 року у Києві. (Книгарня Є на Лисенка, 3. Знімав Микола Кравченко).
“Хрещатик” продовжує знайомити читачів з переможцями та лауреатами минулорічного конкурсу “Коронація слова”. Сьогодні у нас в гостях киянин та журналіст Антон Кушнір, чий роман “Urban Strike” отримав диплом літературного конкурсу. Про урбаністичну культуру, дух протесту та літературні плани Антон Кушнір розповів “Хрещатику”.
— Ви пам’ятаєте свій перший літературний досвід? Який доробок маєте на сьогодні?
— Це таке особисте запитання. Думаю, я в цьому не оригінальний. Перший літературний досвід — як перший сексуальний досвід: зазвичай припадає на юнацькі роки і на той час видається набагато важливішим, ніж насправді є. Найсильніша позиція в доробку — виданий минулого року роман. З нього й можна починати відлік “серйозних стосунків” з літературою.
— Як виникла ідея написання роману “Urban Strike”? Чи довго над ним працювали?
— Роман виріс навколо головного жіночого персонажа — Ульріки. Дівчина, що блукає містом, тримаючи книжку про німецьких терористів. Вона не має особистих речей, не має пам’яті, навіть не має власного імені, лише цю книжку. Власне, цю книжку я свого часу просив у товариша почитати, але він її не зміг принести, бо позичив одній дівчині. Ось тоді в моїй уяві й народилась Ульріка. А далі навколо неї з’явились інші персонажі, закрутились події. Писав близько двох років, але з великими паузами.
9 лютого о 18:30 «Книгарня Є» та видавництво «Нора-Друк» запрошують на ПЕРШУ ЗУСТРІЧ мандрівника та письменника після повернення з АФРИКИ
Письменник Максим КІДРУК:
звіт з нової подорожі – Ангола та Намібія ...
Кідрук розповідатиме про свої африканські пригоди.
Перша частина зустрічі буде присвячена Анголі – «найбагатшій бідній» країні світу, цілковито закритій для туристів, державі, котра протягом трьох десятків років страждала від громадянської війни. Ви почуєте про те, як живеться небагатьом білим у Луанді, дізнаєтесь, як змінилася країна з часу завершення громадянської війни у 2002, і побачите авторські знімки мусек – найбідніших кварталів ангольської столиці.
У другій частині Максим розповідатиме про мандри Намібією. Національний парк Етоша, каньйон Фіш-Рівер, пустелю Наміб та інше. Ви довідаєтеся про те, що робити, коли дорогу перетнув розлючений носоріг; чи страшно ночувати в наметі, коли поряд блукають слони; де лежить найбільший знайдений на Землі метеорит, а також на власні очі побачите, як можна почесати за вухом дикого гепарда і залишитись після цього живим. Як завжди розповідь супроводжуватиметься показом фотографій..