Невеличка бібліотека села Михайло-Коцюбинське Чернігівської області отримала книжковий скарб. У рамках акції “100 книжок для сільської бібліотеки” туди привезли повний багажник книг та кілька коробок журналів, повідомляє газета "Високий замок".

Цінні для бібліотеки подарунки вдалося зібрати за кілька тижнів акції, що об’єднала охочих поділитися своїми книжками з іншими. Рух, який започаткувала письменниця, перекладач, викладач Міла Іванцова у Києві, після яскравого дебюту планує потішити книжками ще не одну сільську бібліотеку. Соціальний проект підхопили й інші міста - Львів, Вінниця, Харків...

Міла Іванцова розповідає, що до активної організації руху зі збору книжок для сільських бібліотек її підштовхнуло листування з Оленою Печорною, авторкою роману «Грішниця». Молода жінка живе у селі на Чернігівщині і працює в бібліотеці. “Олена розповіла, що виписує поштою нові книжки, читає сама, а потім носить їх до бібліотеки, щоб хоч якось ознайомити читачів із сучасною літературою, - каже Міла Іванцова. - Саме тут можна зробити добру справу на ділі, а не на словах. Започаткувала рух «100 книжок для сільської бібліо­теки”. Першою метою акції стала бібліотека села Михайло-Коцюбинського, де працює Олена, а далі неодмінно виринуть інші, що потребують допомоги з міст, від авторів, видавців, читачів, що мають на полицях прочитані книжки, якими захочуть поділитися».

На заклик Міли Іванцової поділитися прочитаними книжками із сільськими бібліотеками, який кинула в соцмережі, одразу відгукнулася письменниця Ірен Роздобудько з чоловіком Ігорем Жуком, які віддали кілька десятків книг. Долучилися також письменники Леся Воронина, Олександр Єсаулов, письменницьке подружжя Шевченків, родина Олександра Ірванця, поетка Оксамитка Блажевська. Зголосилися допомогти і київські книгарні “Читайка” на Пет­рівці (Вікторія Руденок) та книгарня на вул. Пушкінській, 8-А (Любов Трофімова). Вони поділилися своїми книжками і встановили спеціа­льні підписані коробки, де відвіду­вачі можуть залишати принесені для доброї справи книги. “За неповні три тижні зібрали понад 300 книжок, які передали у бібліотеку села Михайло-Коцюбинське, - каже Міла Іванцова. - Плануємо робити такі подарунки й іншим сільським бібліо­текам, що цього потребують, де є читачі та бібліотекарі-ентузіасти. Мені розповідали, що одна жінка щодня, ідучи повз книгарню на роботу, заносить у крамницю по кілька книжок. А ще люди заходять, бачать оголошення про акцію, купують книжки і залишають у нашій коробці. Таке розмаїття та багатство! І сучасне, і класичне, і дитяче, і фантастика… Аж самій захотілося все перечитати! Чимало й книжок, виданих за останні 3-4 роки, які на слуху. Це тішить. А один із добродійників навіть приніс для бібліотеки комп’ютер, який вже поїхав разом з першою порцією книг у село на Чернігівщині».

На фото: Рух «100 книжок для сільської біб­ліотеки» зацікавив і письменницьке, і читацьке коло.

Фото з архіву Міли Іванцової

16–19 березня 2012 р. у Франції проходитиме одна з найбільших книжкових виставок-ярмарків світу – Паризький Книжковий Салон, в якій щороку беруть участь близько 3000 письменників і понад 1000 видавців з багатьох країн світу, а відвідувачами стають майже 200 тисяч прихильників книжки.

Цього року ВПЕРШЕ за його історію на Салоні буде офіційно презентована сучасна українська література і завдяки цьому Україна вперше потрапила в каталог виставки, як країна-учасниця.

16-го березня на Салоні відбудеться презентація сучасної української літератури за участі 7 українських письменників: Марії Матіос, Тимофія Гавриліва, Лариси Денисенко, Євгенії Кононенко, Антона Кушніра, Ірисі Ликович та Євгена Положія. Під час презентації буде представлено франкомовний «Альманах української сучасної літератури». У видання ввійшли в перекладі французькою мовою уривки творів шістнадцяти авторів: Тимофія Гавриліва, Лариси Денисенко, Анатолія Дністрового, Оксани Забужко, Василя Кожелянко, Євгенії Кононенко, Леоніда Кононовича, Антона Кушніра, Ірисі Ликович, Лади Лузіної, Марії Матіос, Євгена Положія, Ірен Роздобудько, Івана Рябчія, Наталки Сняданко та Дмитра Чистяка. У підготовці Альманаху взяли участь 9 перекладачів.  Це видання – спроба ознайомити, в першу чергу, французьких видавців та літературних агентів з таким феноменом, як літературний процес в сьогоднішній Україні і дати їм можливість відчути «на смак» твори не тільки відомих авторів, а й молодих, які роблять перші творчі кроки, але вже отримали відзнаки на престижних вітчизняних літературних конкурсах. Альманах є спільним проектом видавців та перекладачів, координатором якого виступила Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК), поліграфічний партнер – «Дорадо-Друк».

Презентація української літератури на Паризькому книжковому салоні відбувається за сприяння Посольства Франції в Україні, Фонда Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», Фонда Ріната Ахметова «Розвиток України» та Міжнародного літературного конкурсу «Коронація Слова».

Під час поїздки у Францію заплановані також участь українських письменників в засіданні «Літературного клубу» в українській бібліотеці ім. Петлюри в Парижі, презентація в книгарні «Глоб» і автограф-сесії. У 2012 р. в Парижі в книгарні «Глоб» відкриється відділ української літератури, де всі бажаючі матимуть можливість купувати українські книжки.

Розвиток міжнародного книжкового співробітництва, завдяки чому стали можливі ці події, відбувається в рамках проекту «Більше країн – Більше книжок», який при координації УАВК здійснюють окремі українські видавці та громадські структури – БФ «Фундація видавництва «Кальварія» та ГО «Книжковий Простір».

Після завершення поїздки організатори та письменники 22 березня проведуть в київський Книгарні Є (вул. Лисенка, 3, початок о 18:30) відкритий звіт з розповіддю про свої враження від Салону та про плани на майбутнє, заплановано також дві прес-конференції за результатами поїздки – в агенціях «Укрінформ» та УНН.

Між щасним та нещасним знову обрали нещасного. Сьогодні оголосили переможця конкурсу на найкращий кінопроект про життя Тараса Шевченка. Це одне з-поміж перших літературних змагань до ювілею Кобзаря.

Про своє бажання зробити кіно про Шевченка оголосило багато державних та приватних установ. Фільм має вийти на екрани 2014-го. Але чи захопить він українців - Ольга Семак, Вікна, СТБ

Молодий, гарний, 30-річний. Тарас Шевченко залицяється до Глафіри Псьол. Його зраджує Олексій Петров. Письменник з Ужгорода Олександр Гаврош каже: досить лити сльози над Шевченком. І пропонує екранізувати історію успіху Кобзаря за найкращими традиціями Голівуда.

Олександр Гаврош, автор сценарію «Історія одного доносу»:

Шевченку в житті дуже фортунило: із кріпака він став академіком Петербурзької академії мистецтв.

Євген Нищук, кандидат на роль Тараса Шевченка:

Людина, яка закохувалася, в яку закохувалися. Чимало любовних історій. Людина, яка дійсно мала успіх. Але момент цього злому - не його злому, а питання вибору… Людина зараз, у сучасному світі, також опиняється перед вибором, і реалії ті ж самі - це фантастика. Каземати в нас такі ж самі, як і колись були.

А це Остап Ступка, другий кандидат на роль Шевченка за сценарієм «Прощання з пустелею». Тут - шевченкове життя на засланні, Мангишлак. Історія кохання з казашкою Катрею. Любовний трикутник с Наталею Усковою. Сценарист Олександр Денисенко - за класичний образ Шевченка-мученика: той страждав, бо знав навіщо.

Олександр Денисенко, автор сценарію «Прощання з пустелею»:

Як можна драматургічно показати радісного і щасливого Шевченка, якщо не показати на контрасті, що він із чогось вийшов, встикочив із чогось, з якоїсь біди. Перегони українських сценаристів стартували торік у вересні. У фінал конкурсу на найкращий кінопроект до 200-річчя Кобзаря потрапили лише вони двійко.

Микола Жулинський, член журі конкурсу кінопроектів до ювілею Тараса Шевченка:

Той і другий дуже добре вивчили життя і творчість Шевченка, життя більше. Але я вам скажу: є дуже велика небезпека - можна за цими пригодницько-авантюрними втратити самого Шевченка.

Про Шевченка загалом знято 8 ігрових фільмів. Найвідоміших «кобзарів» свого часу зіграли Сергій Бондарчук, Іван Миколайчук та Амвросій Бучма. Як цікаве кіно зафільмувати і не образити національного символа - ось завдання на найближчі два роки. За приклад - 8-кратний володар Оскара, стрічка Мілоша Формана про життя Моцарта.

Богдан Батрух, член журі конкурсу кінопроектів до ювілею Тараса Шевченка:

Найкращим поєднанням, здається, був фільм «Амадеус» Мілоша Формана, і там можна розказувати, чому і як це сталося, але там це відбулося.

Після двох днів обговорень - оголошення переможців. Перше місце таки отримав страдний Шевченко. Приз - 120 тисяч гривень. Сценарій Олександра Гавроша відзначили у 80 тисяч. За обома сценаріями, кажуть, треба робити кіно. Вже шукають грошей.

Віра Ульянченко, членкиня журі конкурсу кінопроектів до ювілею Тараса Шевченка:

Сьогодні я б не хотіла цього говорити, хоча вам скажу. Будемо тримати таку інтригу. У нас є мінімум три спонсори, які готові вкласти кошти в кіно.

У Парижі відбудеться літературна зустріч із українськими письменниками, серед яких чимало лауреатів "Коронації слова". Перед читачами виступлять Марія Матіос, Тимофій Гаврилів, Євгенія Кононенко, Лариса Денисенко, Ірися Ликович, Антон Кушнір, Євген Положій та Ярослав Мельник.

Запрошуємо всіх бажаючих до "Українського літературного клубу" 15 березня о 19:00.

Адреса: Париж, вул. Палестини, 6

Ірен Роздобудько. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю. — К.: Нора-Друк, 2011. — 240с. День Європи.

Гучні імена

Новий роман І.Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства — побивання українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й “неболюче” адаптування до нових соціальних умов, комфортне життя.

Цій ілюзії піддалися  тисячі наївних співвітчизників, що вже призвело до розпаду сімей, постійних сварок у них, зростання дітей без матері-батька й нарешті — знищення генофонду нації. А про втрату рідної мови, українських цінностей вже й годі говорити. Забігаючи наперед скажу, що авторка лише на прикладі деяких персонажів торкається цієї теми, на жаль, не показуючи глибину цієї проблематики. Про це  буде сказано трішки згодом…

Герої роману Ірен Роздобудько за різних причин опиняються в Німеччині у будинку фрау Шульце. В чужій для них країні вони займаються різним: Саня — бізнесом, Роман Іванович читає лекції в університеті, Оксана працює прибиральницею, а Максим коридорним. І начебто всі задоволені, кожен знайшов себе, але це все тільки на перший погляд, адже з поступовим розкриттям характерів кожного персонажа романістка показує усю двоїстість їхнього життя. Cаня, займаючись бізнесом і вдаючи щасливого чоловіка Соні — стрибає в гречку, тобто ходить “наліво” до продавщиці Лаури; Роман Іванович в дійсності працює на автомийці, а не читає лекції та зраджує своїй дружині Вірі з повією, й мріє написати роман; Максим, вдаючи привітного коридорного – насправді ж прагне стати професійним сценаристом та кіношником. І зумовлено це подвійне життя неможливістю реалізуватися у цій країні, а також  ілюзія, що за межами будинку фрау Шульце, за межами Німеччини (тільки не на власній батьківщині!) можна здійснити свої заповітні мрії і досягти матеріального достатку.

“Краще там, де нас нема” — цей намазаний медом вислів, немов корозія роз’їдає героїв зсередини і змушує страждати. 

Учора, 26 лютого, відбулося засідання журі літературної премії «Великий Їжак», на якому було сформовано довгий список премії 2012 року. Про це повідомляє голова журі Леся Демська-Будзуляк.

Літакцент

До довгого списку ввійшло 30 книжок 28 авторів. Подаємо довгий список премії «Великий Їжак» сезону 2011—2012 рр.:

1. Володимир Читай. “Історії Чарівного лісу”.

2. Роман Скиба. “Баламутинки”.

3. Леся Мовчун. “Арфа для павучка”.

4. Марія Морозенко. “Іван Сірко, Великий Характерник”.

5. Сергій Гридін. “Федько, прибулець з Інтернету. Федько у віртуальному місті”.

6. Оксана Лущевська. “Друзі за листуванням”.

7. Олекса Росич. “Джовані Трапатоні”.

8. Валентин Бердт. “Мій друг Юрко Циркуль”.

9. Олександр Гаврош. “Галуна-Лалуна, або Іван Сила на Острові Щастя”.

10. Ксенія Ковальська. “Канікули прибульців із Салатти”.

11. Леся Воронина. “Слон на ім’я Ґудзик”.

12. Галина Ткачук. “Вікно до собаки”.

13. Марина Павленко. “Тетралогія для підлітків: Русалонька із 7-В.”

14. Галина Малик. “Незвичайна книжка”.

15. Галина Кирпа. “Місяць у колисці”.

16. Григорій Фалькович. “Фікулі”, “Сумна історія”.

17. Юрій Бедрик. “Тьотя Бегемотя”.

18. Катерина Єгорушкіна. “Країна Сніговія”.

19. Віра Вовк. “Чар-Писанка”.

20. Сашко Дерманський. “Чудове Чудовисько в країні жаховиськ”.

21. Сашко Дерманський. “Корова часу, або Нові пригоди вужа Ониська”.

22. Михайло Григорів. “Зелена квітка тиші”.

23. Василь Голобородько. “Віршів повна рукавичка”.

24. Дзвінка Матіяш. “Казки П’ятинки”.

25. Дев’ятко Наталія. “Скарби Примарних островів. Карта і компас”.

26. Зірка Мензатюк. “Український квітник”.

27. Любов Відута. “Усміхнулось сонечко”.

28. Сергій Пантюк. “Неслухняники”.

29. Леся Воронина. “Нямлик і балакуча квіточка”.

30. Анатолій Загрійчук. “Різдвяне віконечко”.

Нагадаємо, що літературну премію «Великий Їжак» було засновано восени 2011 року. Вперше її вручатимуть наприкінці травня 2012 (далі – щороку 1 червня, у День захисту дітей). До складу журі сезону 2011-2012 рр. увійшли Леся Демська-Будзуляк, Іван Андрусяк, Тетяна Щербаченко, Оксана Приходько, Оксана Кротюк, Тетяна Качак і Маріанна Кіяновська. «Список фіналістів» буде оголошено наприкінці березня.

Те, що письменниця Міла Іванцова – педагог, перекладач і журналіст, ми, читачі, добре знали. Нам навіть відомо було, що вона колекціонує старовинні чавунні праски та власноручні фотографії зовнішніх кутів дивоглядних будинків, малює на склі, валяє з вовни усіляких барвистих черепашок та котиків, а ще вирощує найрізноманітніші види цвітучої рослинності на улюбленій дачі. Та чи знали ми, що, приміром, у дитинстві вона займалася художньою гімнастикою, а студенткою проводила для французів екскурсії Києвом? Що має дипломи «демонстратора вузькоплівкового кіно», «викладача крою та шиття», ба навіть «медсестри»! Особистість Міли Іванцової – багатогранна, невтомна, нестаріюча. Бо «цікавість до різних проявів життя і прагнення чомусь учитися – ознака молодості, – каже письменниця. – Такі якості властиві хіба «молодому організмові».

Друг читача

– Пані Міло, до того, як вийшов у світ перший україномовний роман, Вас називали Людмилою, ба навіть Петрівною, адже тривалий час викладали студентам французьку. Чия ідея скоротити таке «миле людям» ім’я, і як довго до нього звикали?

– Насправді, коли я викладала, то студенти називали мене Мадам і це було буденне звертання, як от пані. А Петрівною мене кличуть хіба паркувальники та сусіди по дачі. Ім’я Міла, хоч і є похідним від Людмила, виникло спонтанно, коли мій перший видавець вирішив, що «Людмила» звучить надто ординарно. Та я звикла до Міли дуже швидко, гадаю, це ім’я щасливе, чи то обране у слушний день.

– А ще це ім’я часто звучить поряд з іменем популярної письменниці Ірен Роздобудько: Ви називаєте її «літературною хрещеною мамою», вона пише передмови до Ваших романів… Що це – дружба, покровительство, взаємовиручка? Чи в сучасній літературі поміж жінок-письменниць немає місця суперництву?

– Сподіваюся, Ірен не заперечить, якщо назву наші стосунки щирою жіночою дружбою. Бо якими ще можуть бути стосунки з такою світлою, доброзичливою та небайдужою людиною? Йдеться не лише про літературу. З Ірен можу поділитися радістю, горем, «дівчачими секретами» і вдячна їй за взаємну відкритість. Щодо жіночого суперництва, то не можу говорити про всю літературу, але у мене таких відчуттів не виникало. Я щиро радію успіхам колег, хвилююся, коли у них щось негаразд, і бачу подібне ставлення до себе. Коли увійшла до письменницького кола, такі чудові стосунки вже існували й видалися мені органічними. Вважаю, конкуренція може бути лише з самим собою: не опустити власної планки, прагнути досконалості у тому, чим наділений… А як може конкурувати слива з аґрусом чи груша з персиком: вони ж різні?!