“Хрещатик” продовжує знайомити читачів з переможцями літературного конкурсу “Коронація слова”. У нас в гостях — відома письменниця Міла Іванцова, її романи — “Родовий відмінок”, “Вітражі” та “Ключі від ліфту” — щорічно відзначали на літературному конкурсі видавці. “Хрещатику” Міла розкрила секрети творчої майстерності, розповіла про улюблену тематику та поділилася рецептом власного успіху.
— Ви пам’ятаєте свій перший літературний досвід? Коли вирішили серйозно зайнятися письменництвом?
— Перший досвід — це вірші, які “впали мені на голову” під час нудної лекції на курсах підвищення кваліфікації вчителів, чим я була дуже здивована, адже раніше я не писала, хоч за освітою і філолог. Віршів було за кілька років багато, я викладала їх на літсайтах в Інтернеті. Потім були оповідання. Причому — російською. І лише десь у 2007-му я свідомо звернулася до “великої форми” — роману, і наважилася перейти на українську мову, вирішила брати участь у літературному конкурсі “Коронація слова”, також брала участь в конкурсі “Євроформат”. Бажання “серйозно зайнятися письменництвом” виникло після того, як я отримала потужний зворотній зв’язок від читачів і зрозуміла, що моя творчість їм дійсно цікава і потрібна.
— Трохи про творчу майстерню: як до вас приходять сюжети та персонажі ваших творів? Як би ви охарактеризували жанр, у якому пишете?
— Мій жанр це, мабуть, психологічний роман, соціальний. Це твори, де присутній і зовнішній сюжет, але дуже важливим я вважаю і сюжет внутрішній — людські переживання, психологію стосунків, внутрішню трансформацію особистості, яку я ставлю в певні життєві умови.
Сюжети приходять по-різному, інколи западає в голову якась зернина, лежить там до пори — потім з неї виростає сюжет. Інколи, абсолютно несподівано — так на мене впала ідея нового роману, який подавала на останню “Коронацію слова”. Після того, як мене раптом прострелила ідея, за півгодини я вже уявляла собі “схему” роману, і він мене не відпускав, тож довелося відкласти усі справи, сісти і писати його, поки не закінчила.
— Розкажіть про історію написання останньої книги, що вийшла друком, — “Ключі від ліфта”.
Сам автор назвав роман, над яким працював 5 років, алхімічною комедією.
Тривалу історію написання нової книжки сам Любко Дереш пояснює так: «За царя Гороха, коли людей було трохи, роман «Голова Якова» носив назву «Як стати Богом і не заплакати». Тоді я ще не знав, що цей роман стане для мене однією з найзапекліших (і найтриваліших) робіт над літературним твором. За п´ять років, поки писався роман, я встиг зненавидіти літературу, простити їй все і знову полюбити, заблукати у власному творінні і щасливо віднайтися, врешті, розчинити готовий уже роман «Як стати Богом...» в кислоті і випити, в кращих традиціях 60-х, цю юшку до дна. Рукописи хоч і не горять, зате добре розчиняються».
Геніальний композитор Яків дістає незвичну пропозицію від свого брата, політтехнолога: написати симфонію до Євро-2012. Замовники - таємничі темні отці. Невже він створюватиме музичний пролог до апокаліпсиса? Рідна домівка стає для нього мистецькою в´язницею. І навіть попри постійну присутність у його житті чотирьох жінок-муз жодна нота не лунає в голові Якова. Щоб віднайти потрібні звуки, йому доведеться зіграти на найпотаємніших струнах душі, а, може, вмерти і відродитися знову.
Як написав у передмові до роману Юрко Іздрик, у книзі є багато свідчень того, що тема пошуків свого «я» - гостро актуальна як для автора, так і для його персонажів. «У цьому сенсі новий роман Дереша є ідеологічним, хай навіть ідеологію цю відчитує і сповідує лише одна людина - сам автор. Цтім, книга пересичена й загальнодоступними, сказати б - трендовими ідеологемами. Тут і так звана «релігійність», і хіпстерство, і досвід усі лях новітніх «тренінгів», іще бозна-що», - так характеризує роман Іздрик.
31 травня 2012 року засновники Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" Тетяна та Юрій Логуші запрошують на XII Церемонію нагородження лауреатів конкурсу. Цього року премії та відзнаки отримають автори кращих рукописів в номінаціях: "Романи", "Кіносценарії", "П'єси", "Пісенна лірика", "Твори для дітей".
Церемонія відбудеться в комплексі Acco International (Київ, просп. Перемоги, 40-Б).
Програма заходу:
16.00 - 17.00 - приймання гостей
17.00 - 20.00 - нагородження переможців конкурсу
20.00 - 23.30 - танці та дружнє спілкування
Конкурс «Коронація Слова» був започаткований у 1999 році. Його мета - створення бурхливої хвилі захоплюючої літератури, кіно, пісні, вистав.
Замовлення запрошень за телефоном: +3 8 095 000 7 000
Акредитація ЗМІ: +3 8 067 232 50 20,
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Як добре, що в наш нелегкий час знаходяться люди, яким небайдужі чиїсь проблеми, прагнення, сподівання... Є Міжнародний благодійний фонд “Мистецька скарбниця”, діяльність якого присвячена в першу чергу розвиткові культури та мистецтва в Україні та направлена на підтримку проектів широкого суспільного значення. Засновник і президент “Мистецької скарбниці” - Тетяна Логуш. Це вона заснувала і презентувала фонд 2006 року. З того часу благодійний фонд налічує багато добрих справ, серед яких - і розкішний подарунок, зроблений районній дитячій бібліотеці, що в місті Підгородному.
Минулого року мені пощастило познайомитися з Тетяною Логуш, яка відвідала Дніпропетровськ разом із письменниками, чиї твори були відзначені на конкурсі “Коронація слова”. Творча зустріч проходила у Національному гірничому університеті. По її закінченні я підійшла до пані Тетяни, розповіла їй про бібліотеку, у якій працюю, про те, який мізерний відсоток книг сучасної української літератури є у книжковому фонді... Це не пройшло повз увагу керівника благодійного фонду, вона дала свої реквізити, пообіцяла допомогти. І перед Новим роком з Києва надійшла важелезна посилка, яка вміщувала 66 книг! Нові глянцеві обкладинки майоріли відомими іменами: Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Люко Дашвар, Маріанна Малина, Максим Кідрук, Андрій Кокотюха та багато інших. Переважна більшість авторів є переможцями і дипломантами конкурсу “Коронація слова”, який налічує одинадцятирічну історію.
Цей конкурс теж має пряме відношення до Тетяни Логуш, адже саме подружжя Юрія і Тетяни Логушів стало ініціатором створення цього і проекту. Всеукраїнський конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання “Коронація слова” був заснований 1999 року за підтримки бренду українського шоколаду “Корона”. Головна мета конкурсу - сприяння розвитку новітньої української культури. Література, кіно і театр були обрані не випадково, адже саме ці жанри є стратегічними жанрами культури, що формують і визначають зрілість нації. Ось як сказав про це сам Юрій Логуш: “Коронація слова” створює для вас хвилю української літератури - яскраву, різножанрову, захоплюючу, - яка є дзеркалом сьогодення і скарбом для майбутніх поколінь”.
Зразки такої літератури й отримала районна дитяча бібліотека. Тепер і юні мешканці Підгородного, й старше покоління матимуть змогу насолодитися сучасною вітчизняною літературою. Сумний парадокс: у рідній державі доводиться радіти мало не рідкісному явищу — сучасній україномовній книзі!
Насамкінець, хочу процитувати слова Тетяни Логуш про любов до книги: “З дитинства книжка для моєї сім'ї - святість, стихія, життя. Тому цілком природно, що підтримка розвитку української культури, книжки і надалі є кредо всієї моєї сім'ї”.
Від імені читачів, колег-бібліотекарів та від себе особисто хочу подякувати президентові благодійного фонду “Мистецька скарбниця” Тетяні Логуш за надану бібліотеці допомогу, за її добре, ч'уйне серце! Велика дяка і невістці пані Тетяни - Ользі Фараон, яка опікувалася книжковою посилкою, вдумливо підбирала літературу, цікавилася, яких саме авторів потребує наша бібліотека. Завдяки цьому маємо тепер ряд книжок, про які раніше доводилося
відповідати читачам: “У фонді немає...”. Нехай квітне справа благодійного фонду, нехай у нашій державі буде побільше таких меценатів, як подружжя Логуш, і тоді маємо надію, що нові покоління українців виростуть більш шляхетними по відношенню до Її Величності Книги.
Відома українська письменниця Марія Матіос товаришує із волинськими літераторами, слідкує за їхньою творчістю та декому навіть по-доброму заздрить.Про це вона говорила 19 квітня на зустрічі зі своїми шанувальниками у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, повідомляє ВолиньPost.
За словами Марії Матіос, вона дуже любить і шанує волинських письменників, а з багатьма знається дуже давно. Серед улюбленців Матіос – Ніна Горик, Василь Гей, Володимир Лис, Надія Гуменюк, Василь Слапчук й інші. «Ваш Лис – то такий письменник, якому три Києва можуть позаздрити… У нього можна вчитись, як писати… Коли дочитувала «Століття Якова», то подумала, що і собі хочу такий роман», – висловилась вона.
Разом з тим письменниця іноді вагається, чи варто їй писати. «Часом не знаєш, чи Бог нагородив чи покарав тим словом… Іноді думаю: а на холеру я пишу ці книжки, якщо люди все одно дуріють, вар’ятіють? Але коли годинами простоюють в чергах за моїм афтографом, то, значить, щось у тих книжках є», – поділилась вона.
Також Марія Матіос розповіла, що не любить тривіального чтива, тому сама намагається писати інакше. «У мене багато книжок, вони всі різні, але їх об’єднує те, що я люблю історію в людині й людину в історії. Мене цікавить, як людина поводить себе у пастці, як обирає свою дорогу, цікавить мотивація вчинків, поведінки», – сказала письменниця.
Під час зустрічі Марія Матіос поділилась і своїм ставленням до політиків. «Якби я могла, то заклеїла б усім політикам роти, заборонила підіймати дражливі теми і дала би слово тим, хто вміє говорити з людьми і їх чути», – зауважила вона.
Довідка
Марія Василівна Матіос (19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) – українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист).
23 квітня, у Всесвітній день книжки, премію від книжкового сайту «Друг читача» - «Дебют року» отримав Антон Кушнір з книжкою «Urban Strike», повідомляє "Буквоїд".
«Urban Strike» - історія про молодих людей, які дорослішали у буремні 90-і (коли розпався СРСР і Україна стала незалежною державою), а тепер відвойовують для себе життєвий простір у рідному місті.
Випадково знайдена адреса електронної пошти змінює життя журналіста Майка. Він стає активістом химерного угруповання Urban Strike, яке організовує зухвалі витівки: футбол у підземній річці, пікнік на опорі лінії електропередач, протестну акцію проти нездорової їжі у фаст-фуді.
Майк разом з новими друзями нищить безглузді рекламні білборди, готує вуличний фестиваль у закинутому будинку. Рівень напруги і ризику зростає, аж поки не постає питання: чи є межа, перед якою варто зупинитись?